Причини ліпедеми: гормони, спадковість і запалення — що відомо науці

«Чому в мене такі ноги, якщо я не переїдаю?» — з цього питання починається більшість консультацій. Ліпедема довго залишалася «загадковою хворобою», але за останні роки дослідники отримали чимало відповідей. Розповідаємо, що науці відомо напевно, що поки є гіпотезою і що з цього можна взяти на практиці.

Що таке ліпедема з погляду науки

У 2026 році експерти Lipedema World Alliance з 19 країн погодили 59 положень щодо визначення й лікування ліпедеми [1]. Щодо причин хвороби консенсус формулює так:

• ліпедема — хронічне захворювання, яке вражає підшкірну жирову тканину;
• численні дані свідчать, що в її розвитку можуть брати участь запалення і гормональні чинники;
• гормональні зміни можуть запускати або посилювати симптоми;
• у частині випадків ліпедема спадкова;
• ліпедема не є ускладненням ожиріння.

Тобто ліпедема — не «неправильна фігура» і не результат способу життя, а окремий стан жирової тканини. Водночас єдиного механізму, який пояснював би всі випадки, поки не знайдено. Огляд у Deutsches Ärzteblatt називає три основні гіпотези: порушене утворення жирових клітин, ураження дрібних судин і порушення лімфатичної мікроциркуляції [2].

Гормони: чому ліпедема — «жіноча» хвороба

Ліпедема майже завжди трапляється в жінок і часто проявляється в періоди гормональних перебудов. Американські консенсусні рекомендації прямо називають три такі періоди: пубертат, вагітність і менопаузу [10].

Найбільше на сьогодні опитування — 707 жінок з ліпедемою у США — показало, коли саме з’явилися симптоми [3]:

Чому саме жіночі статеві гормони? Ще у 2010 році британські генетики, аналізуючи родоводи сімей з ліпедемою, припустили, що для прояву хвороби потрібні естрогени — адже вона зазвичай з’являється в період статевого дозрівання [4]. Точний механізм впливу гормонів на жирову тканину при ліпедемі ще вивчають: у консенсусі 2026 року понад половина експертів зазначили, що для цього положення потрібні додаткові докази [1].

Спадковість і гени

Ліпедема часто «повторюється» в родинах: у 60–80% пацієнток є родички з подібними змінами [5]. Аналіз британських родоводів показав тип успадкування, характерний для автосомно-домінантної передачі з обмеженням за статтю: ген можуть передавати і чоловіки, але хвороба проявляється переважно в жінок [4].

Проте знайти «той самий ген» поки не вдалося:

• Найбільше родинне дослідження (2024). Вчені секвенували ДНК 31 людини з 9 родин. Спільного для всіх сімей варіанта, який би спричиняв хворобу, не виявили. Автори дійшли висновку, що ліпедема, імовірно, має різні генетичні причини в різних родинах [5].
• Повногеномне дослідження UK Biobank (2023). Аналіз даних жінок з британського біобанку виявив 18 ділянок геному, пов’язаних із характерним розподілом жиру. Дві з них — поблизу генів VEGFA (регулює ріст судин) і GRB14-COBLL1 — підтвердилися в окремій групі пацієнток з клінічно встановленою ліпедемою [6].

Практичний висновок: якщо у вашої мами, сестри чи бабусі були «важкі» ноги, які не худли, це вагомий привід уважніше поставитися до власних симптомів. Генетичного тесту на ліпедему, який можна було б використати для діагностики, поки не існує [1].

Запалення, судини і рідина в тканинах

Консенсус 2026 року визнає, що запалення може брати участь у розвитку ліпедеми, а в уражених тканинах, імовірно, більше міжклітинної рідини, ніж у жінок з такою ж вагою без ліпедеми [1].

Цікаве підтвердження дало МРТ-дослідження 2026 року: у шкірі жінок з ліпедемою вміст натрію був вищим, ніж у здорових жінок (17,7 проти 12,3 ммоль/л). Що вищий натрій, то вища стадія ліпедеми і сильніший біль [7]. Натрій у тканинах пов’язують із набряком і запаленням. Тому дослідники припускають, що частина болю при ліпедемі пов’язана саме зі станом рідини в тканинах, а не лише з обсягом жиру.

Супутні стани

Жінки з ліпедемою частіше мають певні інші захворювання. Найбільше порівняння — 1001 пацієнтка з Іспанії проти даних національного опитування здоров’я жінок [8]:

Зверніть увагу на нижню частину графіка: гіпертензія і діабет у жінок з ліпедемою траплялися рідше, ніж у загальній популяції. Це ще один аргумент на користь того, що ліпедема — не те саме, що ожиріння, при якому ці хвороби, навпаки, частіші. Найчастішою «супутньою» знахідкою в цьому опитуванні був дефіцит вітаміну D, про який повідомили 63,4% пацієнток [8].

Ліпедема і вага: що причина, а що наслідок

Ліпедема і ожиріння часто поєднуються, але це різні стани [1]. Ліпедемна тканина погано реагує на дієту: у тому ж американському опитуванні 52% жінок не помітили покращення від дієти і фізичних навантажень [3].

Водночас вага має значення. Іспанські дослідники 4,6 року спостерігали за 100 пацієнтками і вимірювали об’єм їхніх ніг [9]. У 62% жінок ліпедема була стабільною, у 28% прогресувала, у 10% — покращилася. Прогресування було пов’язане зі збільшенням індексу маси тіла і співвідношення талії до зросту, тобто з набором жиру в ділянці живота. Вік на прогресування не впливав.

Отже, ожиріння не спричиняє ліпедему, але може пришвидшувати її прогресування. Саме тому лікарі радять стежити за обхватом талії, а не лише за вагою.

Чи можна запобігти ліпедемі

Доведених способів запобігти ліпедемі немає — ні спадковість, ні гормональні зміни ми не контролюємо. Але дещо залежить від нас:

1. Рання діагностика. Що раніше встановлено діагноз, то раніше можна почати компресію, рух і контроль ваги. Міжнародний консенсус наголошує: пропущений або запізнілий діагноз погіршує симптоми, психологічний стан і якість життя [1].
2. Контроль обхвату талії. За даними іспанського спостереження, саме набір жиру в ділянці живота пов’язаний із прогресуванням ліпедеми [9].
3. Увага в періоди гормональних змін. Якщо під час вагітності чи після пологів ноги помітно змінилися, а тканина болить при натисканні, це привід звернутися до лікаря, а не чекати, що «саме мине».

Якщо ви впізнали себе в описаному, почніть з короткої анкети самоперевірки. А про те, як лікар відрізняє ліпедему від ожиріння і лімфедеми, читайте в статті «Діагностика ліпедеми».